асоби милозвучності української мови

Милозвучність сучасної української літературної мови твориться такими засобами: 1. спрощенням груп приголосних звуків (-ждн- → -жн- (тиждень - тижня); -здн- → -зн- (проїздити - проїзний); -стн- → -сн- (область - обласний); -слн- → -сн- (ремесло - ремісник); -стл- → -сл- (щастя - щасливий); -скн- → -сн- (тріск - тріснути); -зкн- → -зн- (брязкіт - брязнути) . Як засіб милозвучності в українській мові використовуються слова: 1. з початковим голосним і без нього (ржа – іржа, мла - імла); 2. з кінцевим приголосним і без нього (знову - знов)

Евфонічність української мови, приємне звукове оформлення її служать засобом естетичності, краси. Для української мови, як і російської та білоруської, характерне уникання важкого для вимови нагромадження звуків. Евфонічність української мови – характерна ознака усіх її стилів. Щоб дотримуватись милозвучності мовлення, свідомо уникати недоречності у вживанні звуків, треба знати евфонічні засоби й уміло ними користуватися. Для створення мелодійного звучання мовлення служать різні фонетичні засоби. Ряд засобів милозвучності стали нормативними в сучасній мові і використовуються кожним мовцем, нез.

Розглянемо докладніше деякі засоби милозвучності української мови. 1. Чергування у – в та і – й. Звуком [і] завжди починається речення . Сучасна українська мова, як і російська та інші слов’янські, успадкувала і зберігає чергування голосних, що сягають доісторичної слов’янської, а то ще й дослов’янської доби та відбивають індоєвропейські кількісні та якісні чергування голосних. Найважливішими з них є такі: Чергування о – а: гонити – ганяти, котити – качати, ломити – ламати, клонитися – кланятися, допомогти – допомагати, схопити – хапати, стояти – стати.

Більшість засобів милозвучності української мови стали нормативними і використовуються кожним мовцем незалежно від стилістичного забарвлення тексту. До засобів евфонії належать: А) 1.Спрощення у групах приголосних: випадання /д/, /т/ у немилозвучних сполученнях /ждн/, /здн/, /стн/,/стл/: тижня, проїзний, чесний, щасливий – пор.: тиждень, проїзд, честь, щастя; 2.Випадання /д/, /к/, /л/ у сполученнях /рдц/, /зкн/, /скн/, /слн/: серце, брязнути, плюснути, ремісник – пор.: сердечний, брязкіт, плюскіт, ремесло.

У житті кожної літературної мови, поряд з нормалізацією її граматичної будови і словникового складу, значне місце посідають і питання врегулювання її фонетики. Ми не будемо займатися тим, наскільки мелодійніша, «музикальніша» одна мова в порівнянні з іншою. Скажемо лише словами автора першої друкованої граматики української мови О. Павловського, що «для висловлювання ніжних.

Засоби милозвучності української мови — презентація з будь-якого предмету на порталі GDZ4YOU — з нами вчитись дійсно легко, відчуй це! . Для української мови, як і для всякої іншої, характерна евфонічність, або милозвучність. Мелодійністю української мови захоплювались Л. Толстой, А. Чехов, В. Самійленко, А. Метлинський та інші. Нині мелодійне українське слово чарує всіх, хто слухає або читає його. Досягається це насамперед милозвучністю української мови. Слайд #3. А. Чехов Л. Толстой. Слайд #4. Евфонія (від грецького euphonia – милозвічність) – галузь фоностилістики.

Кожна мова має певні засоби милозвучності. Для української мови характерне уникання важкого для вимови нагромадження звуків. Найчастіше збігаються два приголосні звуки, що не складає особливих труднощів для говоріння і читання. У мовному потоці звуки сполучаються так, що створюється плавне, приємне, ритмічне мовлення. Шкільною програмою передбачено ознайомлення учнів з окремими засобами милозвучності: чергування у-в, і-й, спрощення в групах приголосних та ін. Милозвучність української мови досягається природним чергуванням у ній окремих голосних і приголосних звуків, можливістю вживати фонетич.

§14 засоби милозвучності української мови. Які мовні явища свідчать про милозвучність української мови? 100. ХТО швидше? Прочитайте сполучення слів. Поміркуйте, які з них важкі для вимови і чому. ОДИН ІЗ засобів досягнення милозвучності української мови — уникнення збігів певних звуків у слові чи на межі слів. Цьому служить і чергування в певних випадках звуків [у] — [в], [і] — [й]; часток -ся, -сь; форм прийменників з — зі — із, над — наді, під — піді. Українська мова уникає насамперед збігу голосних, а потім — приголосних, причому пауза сприймається як приголосний. Наприклад: місяць і зорі, сонце й місяць, час іде, знову йдемо.

Основні параметри милозвучності української мови. Олександра Сербенська. Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Генерала Чупринки, 49, 79000, м. Львів, Україна, e-mail: serbenska@yahoo.com. У статті розглянуто засоби, які лише в комплексі суттєво впливають на збереження однієї з характерних особливостей української національної мови – доброзвучності її усної форми. Ключові слова: милозвучність, гучність, вокалічність, спрощення в групах приголосних, вокальна гармонія, фонетичний складоподіл, плавність, дерадянізація.

§ 9. Засоби милозвучності української мови. Українська мова вирізняється з-поміж багатьох мов світу своєю евфонічністю, або милозвучністю. Цю ознаку української мови помітив видатний учений Іван Срезневський. Ще в XIX столітті він відзначав, що українська мова – “це мова поетична, музикальна, живописна”. Евфонічність української мови, приємне звукове оформлення її служать засобом естетичності, краси. Для української мови, як і російської й білоруської, характерне уникання важкого для вимови нагромадження звуків. Евфонічність української мови – характерна ознака всіх її стилів.

Засоби милозвучності (евфонії) мовлення. 1. Українська мова прагне уникати складних для вимови сполучень кількох голосних або приголосних звуків. Існує ціла система евфонічних засобів, що забезпечують правильну звукову організацію усного й писемного мовлення: а) варіанти префіксів та прийменників у – в – ув (уві, вві); з – із – зі (зо); від – віді; над – наді (надо); під – піді (підо) та ін.; б) варіанти сполучників і – й, щоб – щоби

Засоби милозвучності української мови. 3. Особливості правопису власних імен людей. Прізвища іменникові. Мова - це найважливіший засіб людського спілкування, зброя і знаряддя впливу на маси. Кожна особа має вимогливо ставитися до своєї мови під час прилюдного виступу, дбати про глибокий зміст і досконалу форму викладу, адже лише це може забезпечити справжню мовну майстерність. Мовну підготовку слід розглядати як обов'язковий елемент професійної підготовки правознавця - практичного працівника. Тому нашим завданням і є звернутися до грамотності, й, насамперед, до норм орфографії, граматики, морфологіїтощо.

Основними законами милозвучності української мови є: 1) уникати збігу голосних: вона йде, але він іде, вчиться в аспірантурі, в Одесі, ріки й озера; 2) уникати важкого для вимови збігу приголосних: у творчості, учора він повернувся, день удень, вишні та яблука, запорізький, радісний, проїзний, сказав усе, лист ізБразилії, зі сходом сонця, уві сні, піді мною . Протедопускається збіг голосних, якщо між ними є пауза: а ти – іди додому. Відхилення від цих правил допускають лише в художній літературі, де це зумовлено вимогами ритму. Але й тут порушення милозвучності небажане; 4) після приголосних уживати частки би, же, після голосних б, ж: зробив би – зробила б; як же – що ж

Засоби милозвучності української мови - Новий довідник: Українська мова. Українська література - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. - Для української мови характерна евфонічність, або милозвучність. Ще в XIX ст. видатний учений І. Срез- невський відзначив, що «це мова пое­ тична.