26 ознаки недорозвитку мовлення розумово відсталих дітей.

Тема работы: Особливості формування мовлення у розумово відсталих дітей по предмету Педагогика. Размер: 57.46 КБ. Содержит 59896 знаков, 2 таблицы и 0 изображений.Міністерство освіти і науки України .Педагогічний коледж .Львівського національного університету імені Івана Франка .Курсова робота .з Методики розвитку.

Розвиток мовлення в розумово відсталих учнів і проблема формування читача. У статті доведено, що розвиток мовлення розумово відсталих учнів впливає на формування у них читацької діяльності. Ключові слова: розвиток мовлення, розумово відсталі учні, чи тацька діяльність. 184. методика, практика перспективи. Розділ ІІ. Книжки, особливо художня література, є важливим засобом формування життєвої компетентності розумово відсталих школя рів. Компетентність — особлива характеристика людини, яка пов ноцінно реалізує себе у житті, володіє відповідними знаннями й уміннями, життєвим досвідом, культурою.

Порушення мовлення у розумово відсталих дітей. Порушення лексики у розумово відсталих школярів. Порушення граматичної будови мовлення у розумово відсталих. Симптоматика мовної патології визначається ступенем интелектуальної недостатності: чим глибше розумовий недорозвиток, тим сильніше в дитини недорозвинення імпресивного і експрессивного мовлення. Згідно Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10), виділяють чотири ступені інтелектуальної недостатності: легку, помірну, важку і глибоку.

Внаслідок цього у розумово відсталих дітей істотно страждають вольові процеси. Багато школярів-олігофренів молодших класів вкрай безініціативні, не можуть самостійно керувати своєю діяльністю, підпорядковувати її певним цілям; не завжди можуть зосередити зусилля на подоланні навіть незначних перешкод. їм властиві безпосередні, імпульсивні реакції на зовнішні враження, необдумані дії та вчинки, невміння протистояти волі іншої людини. Тому потужна педагогічна робота, спрямована подолання характерного для розумово відсталих загального недорозвитку мовлення, сприяє лише формуванню комунікативної функції, але істотно не позначається на покращенні функціонування внутрішнього мовлення.

к. мовлення у розумово. відсталих дітей. Поряд з цим мають місце і інші фактори, які викликають у них порушення. мовлення: аномалії в будові артикуляц. Характеристика загального недорозвитку мовлення розумово відсталих учнів. Під загальним недорозвитком. мовлення розуміють таку форму мовленнєвої аномалії

Становлення зв'язної мови у розумово відсталих дітей здійснюється уповільненими темпами й характеризується певними особливостями. Розумово відсталі школярі досить тривалий час затримуються на етапі питально-відповідної форми мови. Перехід же до самостійного зв'язного висловлювання дуже важкий для цих дітей і в багатьох випадках затягується аж до старших класів допоміжної школи.

У дітей із ЗНМ не спостерігається інертності психічних процесів на відміну від розумово відсталих дітей, вони здібні до перенесення засвоєних способів розумових дій на піші, аналогічні завдання. Ці діти потребують меншої допомоги при формуванні узагальнених способів дій, якщо вони не вимагають мовленнєвої відповіді. У дітей із загальним недорозвитком мовлення виділяються більш диференційовані емоційні реакції, вони критично відносяться до своєї мовленнєвої недостатності та в багатьох завданнях свідомо прагнуть уникати мовленнєвої відповіді. їх діяльність має більш цілеспрямований та контрольов.

Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку. Перший рівень мовленнєвого розвитку. Мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонац.

Розумово відсталі діти - одна з найбільш численних категорій дітей, відхиляються у своєму розвитку від норми. За наявними у нас даними, такі діти складають близько 2,5% від загальної дитячої популяції. Наші зарубіжні колеги нерідко вказують інші, більш високі відсотки, що обумовлено використанням дещо інших критеріїв при діагностуванні розумового розвитку дитини. Поняття "розумово відсталий дитина", прийняте в російській корекційної педагогіки та спеціальної психології, як, втім, і в більшості інших країн, охоплює досить різноманітну за складом групу дітей, яких об'єднує наявніс.

Характерною ознакою дітей ІV рівня розвитку мовлення є порушення зв’язного мовлення: порушення логічної послідовності, застрягання на другорядних деталях, пропуски головних подій, повторення окремих епізодів під час складання розповіді на задану тему, за сюжетною картиною та серією сюжетних картин. Прості речення у самостійних розповідях дітей часто складаються з підмета, присудка, додатка, що пов’язано з недостатністю в їхньому лексичному запасі прикметників, прислівників, числівників, дієприкметників, дієприслівників.

Розумова відсталість у дитини – це недорозвинення психіки загальної спрямованості, але з переважанням дефекту в інтелектуальній сфері, наступає в ранньому віці. Дане психічне недорозвинення може бути придбаним явищем або носити вроджений характер. Це захворювання не має залежності від приналежності дорослих осіб до певних соціоекономічні групам або їх рівня освіченості. Розумова відсталість відображається на всіх процесах психіки, але в особливості, на пізнавальній сфері. Діти, що мають в анамнезі розумову відсталість, характеризуються порушенням уваги і концентрації. У таких дітей характеризу.

3. Головні ознаки недорозвитку мовлення у розумово відсталих дітей. Висновок. Список використаної літератури. Вступ. Недорозвиток мовлення є одним з проявів розумової відсталості у дітей. Він зумовлений раннім ураженням ЦНС та специфічними особливостями функціонування психічних процесів. Властиві цім дітям пізнавальна пасивність, знижений інтерес до навколишнього, а відтак і недостатній розвиток предметної діяльності, негативно позначаються на формуванні потреби у спілкуванні дітей-олігофренів з дорослими, розвиткові емоційного ставлення до них. Внаслідок цього порушується природний механізм оволодіння мовою у дитини.

У глибоко розумово відсталих дітей не виникає взагалі. 6 - 7 міс. Лепет набуває соціалізована характер . З точки зору розвитку мовлення діти з порушенням інтелекту є неоднорідну категорію. Серед них є діти, зовсім не володіють мовою. Але всіх їх об'єднує обмежене розуміння зверненої мови, прихильність до даної ситуації, з одного боку, і відірваність мови від діяльності з іншого.

Хоч формування мовлення розумово відсталих і дітей, що нормально розвиваються, має загалом єдиний напрямок, мовленнєвий розвиток олігофренів характеризується різко вираженою своєрідністю. Становлення мовлення у розумово відсталих дітей звичайно відбувається пізніше, ніж у нормі і надалі розвивається аномально. Розумово відсталі діти засвоюють звукову систему рідної мови в певній послідовності, проте будова їхнього мовлення тривалий час виявляється спотвореною. Словниковий запас розумово відсталих дошкільників обмежений і особливо бідний словами, які мають специфічні і узагальнюючі значення і н.

Недорозвиток мовлення є одним з проявів розумової відсталості у дітей. Він зумовлений раннім ураженням ЦНС та специфічними особливостями функціонування психічних процесів. Властиві цім дітям пізнавальна пасивність, знижений інтерес до навколишнього, а відтак і недостатній розвиток предметної діяльності, негативно позначаються на формуванні потреби у спілкуванні дітей-олігофренів з дорослими, розвитку емоційного ставлення до них. Внаслідок цього порушується природний механізм оволодіння мовою у дитини. У деяких розумово відсталих дітей спостерігається відсутність мовлення навіть до 4-5 років. Словник дітей бідний. Значення слів недостатньо диференційовані.

Розумова відсталість - стан, обумовлене уродженим чи рано придбаним недорозвиненням психіки з вираженою недостатністю інтелекту, що утрудняє або робить повністю неможливим адекватне соціальне функціонування особистості. Приблизно 3% населення живе з IQ менше 70, що щонайменше на 2 стандартних відхилення нижче середнього IQ в загальній популяції (IQ менше 100); якщо враховувати необхідність догляду, то тільки у 1% населення відмічається тяжка розумова відсталість (УО). Важка розумова відсталість відзначається у дітей в сім'ях всіх соціоекономічних груп і рівнів утворення.

Розумова відсталість у дітей: даром, який треба зрозуміти і прийняти. Починаючи розмову про розумово відсталих дітей, хочеться зробити особливий акцент на словах великого дефектолога Льва Виготського, який свого часу запропонував «знайти те здорове, недоторкане, якісне, що є у кожного розумово відсталої дитини, і на основі цього здійснювати корекційно-педагогічну роботу». При цьому значні відхилення спостерігаються в інтелекті, фізичному розвитку, поведінці, володіння емоціями і волею. Особливості дітей з розумовою відсталістю. Основні ознаки розумово відсталої дитини такі: Пізнавальна активність низька, тому він не бажає нічого знати. Погано розвинена моторика.

Це розумово відсталі діти, діти із олігофренією. Діти з глибоким недорозвитком мовлення в середню школу попадають рідко. Частіше серед учнів масових шкіл можна спостерігати дітей, у яких ЗНМ менш виражений. Він характеризується тим, що повсякденна мова дітей більш -менш розвинена і не спостерігається грубих відхилень в словниковому запасі, граматичній будові фраз і фонетичному їх оформленні.

У розумово відсталих дітей переважають органічні потреби. Соціальні та інтелектуальні потреби формуються важко. Загальний недорозвиток мовлення, властивий дітям-олігофренам, позначається на процесі самопізнання та формування "Я-образу". Словник розумово відсталих дітей нараховує дуже обмежену кількість слів, що позначають якості особистості. У більшості підлітків з нормальним інтелектом і в невеликої кількості олігофренів (26 %) виявлена відсутність суперечностей у "Я-образі". Але на відміну від нормальних підлітків, у яких відсутність суперечностей в уявленнях про себе є ознакою схильності до.