20 поділ іменників на відміни та групи іменник як частина мови лексико-граматичні і граматичні категорії іменників.

Работа по теме: ekzamen 2. Глава: 25. Іменник та його лексико-граматичні категорії. Типи відмін іменників, поділ їх на групи.. ВУЗ: КУ (КГПУ). Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот . Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі. + Загальний іменник — це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять. Наприклад: хлопець, газета, критика, простір, час, добро, пароплав, обід . + Власний іменник — це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого.Власні назви мають одну форму числа і пишуться з великої літери: Суми, Орел, Земля, Урал .

Граматична категорія роду є однією з визначальних, класифікаційних характеристик іменника як частини мови. Усі іменники, за незначними винятками, поділяються за граматичним родом натри групи: чоловічого, жіночого і середнього роду. Значення роду в іменниках виражається переважно морфологічно - характером основ і системою флексій. Частина іменників на -а (-я) може мати значення двох родів — жіночого й чоловічого, наприклад: нероба, плакса, сирота, причепа, Валя, Шура. Іменники спільного роду не виражають якогось особливого граматичного значення роду.

Лексико-граматичні розряди іменників – це такі їх групи, в яких об’єднуються іменники зі специфічним лексичним значенням, що позначається на характері певної граматичної категорії. Розрізняють такі лексико-граматичні розряди іменників: іменники з конкретним та абстрактним значенням, назви істот і неістот, іменники – загальні і власні назви, збірні іменники, іменники з речовинним значенням, одиничні іменники. Іменники з конкретним та абстрактним значенням. Іменники з конкретним значенням називають предмети і явища, які існують у просторі, маючи фізичну природу, і пізнаються безпосередньо за доп.

Лексико-граматичні розряди іменників. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА - САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ - У посібнику вміщено всі уроки української мови для ІІ СЕМЕСТРу 10 класу, які розроблено за програмою профільного рівня (профіль — українська філологія) із врахуванням змін, здійснених Міністерством освіти і науки України. Розробки уроків характеризуються поєднанням комунікативно-діяльнісного, соціокультурного принципів і принципу практичної спрямованості, відповідають сучасним досягненням теорії і практики навчання української мови й розвитку мовлення.

Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа та відмінка. Категорія роду в слов'янських мовах відома здавна. Ще на індоєвропейському ґрунті виділилися чоловічий і жіночий рід, що було пов'язано з позамовним поділом на статі. Середній рід виник на основі іменників — назв неживих предметів. Отже, рід з'явився на основі поділу іменників на істоти й неживі предмети (неістоти). Категорія роду вважається лексико-граматичною, бо, крім граматичних ознак, враховуються ще й семантичні (поділ на статі, за віком): дід — баба, син — дочка, качка — каченя. Навіть у назвах людей за проф.

Відміни і групи іменників. До І відміни належать іменники жіночого й чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення -а. За особливостями відмінювання іменники в українській мові поділяються на чотири відміни. Проте не всі. Незмінювані іменники (радіо, таксі) і ті, що вживаються тільки в множині (двері, ворота), до жодної відміни не належать. Не зараховуються до жодної відміни і ті іменники, що відмінюються, як прикметники (вартовий, ланкова, Хмельницький). Перевірте себе. Відміни і групи іменників. Випишіть іменники в чотири колонки за відмінами: 1) І відміна; 2) ІІІ відміна; 3) ІV відміна; 4) ІІ відміна. Іменників, які до жодної відміни не належать, не виписуйте.

Іменник. Семантико-граматичні категорії іменника. Граматичні категорії іменника. Категорія роду. Категорія числа. Іменник – це самостійна частина мови, яка називає особу, предмет, явище і відповідає на питання хто? що? Семантико-граматичні категорії іменника. Власні – загальні.

Работа по теме: ekzamen 2. Глава: 26. Поділ іменників на відміни і групи. Особливості відмінювання іменників.. ВУЗ: КУ (КГПУ). Граматичні категорії іменника. • 25. Іменник та його лексико-граматичні категорії. Типи відмін іменників, поділ їх на групи. • 26. Поділ іменників на відміни і групи. Групи займенників за значенням і граматичними ознаками. • 35. Дієприкметник як форма дієслова. Особливості творення. • 36. Дієприслівник як форма дієслова. Особливості відмінювання іменників. + Відміна - це словозмінний клас іменників. У сучасній українській мові іменники поділяються на чотири відміни. + Перша та друга відміни мають три типи парадигм, або три групи: тверду, м'яку і мішану.

Іменник - частина мови, що об'єднує слова з предикативним значенням вираженим у граматичній категорії роду, числа, відмінка і виступають в типовій для них синтаксичній функції підмета або додатка. На грунті взаємозв'язку між граматичними і семантичними ознаками виділяють такі Лексико-граматичні розряди іменника: • Загальні і власні; • Конкретні і абстрактні; • Предметні і речовинні

Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися. Граматичні категорії іменника. Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот. Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот.

Алгоритм розпізнавання груп іменників. Вправи з теми онлайн. Поділ іменників на відміни) за характером закінчень поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану. Групу іменників І і II відмін (крім іменників II відміни на -ар, -иp, -яр) визначаємо за такою схемою. На який приголосний кінчається основа іменника? на твердий нешиплячий тверда група на твердий шиплячий мішана група на будь-який м'який м'яка група. До м’якої групи, як виняток, належать також іменники (хоч у них і немає частини -ар, -ир) Ігор, Лазар, якір, кучер (волосся), єгер (Ігоря, Лазаря, якоря, кучеря, єгеря). Слово хабар, згідно з Правописом 2019 року, належить до іменників ІІ відміни м’якої групи чоловічого роду.

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (КАТЕГОРІЇ) — групи слів, що виділяються у межах тієї чи іншої частини мови і протиставляються за семантикою, а також, як правило, й формально-граматичними та словотвірними показниками-флексіями, словотвірними афіксами, особливостями граматичної сполучуваності. У межах іменника в українській мові традиційно виділяються такі розряди: 1) . Розподіл слів за лексико-граматичними розрядами важливий для реалізації морфологічних категорій (пор., наприклад, відношення якіс¬них та відносних прикметників до категорій ступенів порівняння). Тому морфологічний розбір слова традиційно починається із визначення лексико-граматичних розрядів.

Іменник — це частина мови, що об’єднує слова з предметним значенням, вираженим у граматичних категоріях відмінка і числа та у формах певного граматичного роду. В іменнику об’єднуються спільним значенням предметності . і явищ, яким ці ознаки або процеси властиві, хто є носіями їх. Загальнокатегоріальне значення предметності в іменнику дістає вияв у граматичних категоріях і в словотворчих засобах. Основні граматичні ознаки іменника — це наявність категорій роду, відмінка і числа. Кожний іменник належить до одного з трьох граматичних родів — чоловічого, жіночого або середнього. Не мають граматичного роду лише іменники множинної форми (ворота, висівки, дріжджі та ін.).

Граматичні категорії поділяються на: іменникові та дієслівні граматичні категорії. До іменникових гр..категорій належить: 1.Категорія роду полягає в розподілі слів або форм за двома чи трьома класами, традиційно співвіднгсними з ознаками статі або їх відсунтістю. Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови беруть свій початок з античної. Частини мови – калька з латинського. Частинами мови спочатку називалися ті граматичні явища, які тепер називаються членами речення. Уперше частини мови були виділені з давньоіндійськими граматистами Яска і Паніні(5ст.до н.е.), які розрізняли в санскриті такі частини мови: імя, дієслово, прийменник, сполучник і частку. Однак давньоіндійська теорія не була відомою у Європі.

Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа та відмінка. Категорія роду в слов'янських мовах відома здавна. Ще на індоєвропейському ґрунті виділилися чоловічий і жіночий рід, що було пов'язано з позамовним поділом на статі. Середній рід виник на основі іменників — назв неживих предметів. Отже, рід з'явився на основі поділу іменників на істоти й неживі предмети (неістоти). Категорія роду вважається лексико-граматичною, бо, крім граматичних ознак, враховуються ще й семантичні (поділ на статі, за віком): дід — баба, син — дочка, качка — каченя. Навіть у назвах людей за проф.

Більшість іменників української мови змінюється за числом, належать до одного з трьох родів і змінюються за відмінками. За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 відміни. Число[ред. • ред. код]. Більшість українських іменників мають як однину так і множину: дівчина — дівчата, книга — книги, село - села. Категоріальне значення і граматичні особливості прикметника як частини мови зумовлюють і його синтаксичну роль. У реченні прикметники здебільшого виступають у ролі означень, а також іменною частиною складного присудка: 1. Між зелено-синіми полями висвічує водами на сонці лагідна тиха ріка (О. Гончар). 2. Маленький хлопчик став дорослим (Я. Костенко).

2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники. 3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду. 4. Поняття про категорію числа іменників Засоби вираження категорії числа іменників. Основні значення відмінкових форм. 6. Основні ознаки поділу іменників на відміни. Відмінювання іменників першої відміни. Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.

Лексико-граматичні розряди іменника, особливості вияву в них граматичних значень. Категорії роду, числа й відмінка іменника (структура граматичних значень, функції відмінка). Система словозміни іменника. Типи парадигм іменника. Мішана група тому й називається мішаною, що в одних відмінках іменники цієї групи мають такі закінчення, як у м'якій — у родовому, орудному однини й називному множини (миш-і — земл-і, миш-ею — земл-ею, миш-і — земл-і), в усіх інших відмінках закінчення збігається із формами твердої групи (пожеж-а — колон-а, пожеж-і — колон-і, пожеж-у — колон-у