метафізика у філософії це

Поняття “метафізика” в історико-філософському аспекті має ряд значень: 1) метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу); 2) метафізика – це синонім філософії; 3) метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального . Метафізика ( др.-греч. τα μετα τα φυσικά - "Те, що після фізики" [1]) - розділ філософії, що займається дослідженнями первісної природи реальності, світу і буття як такого. 1. Етимологія.

Головні розділи філософії. Метафі́зика — філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття. Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвали учні Арістотеля його твори, що не потрапили до твору "Фізика". Відомі філософи й богослови розвинули на грані релігії й науки таке вчення, як метафізика. Ще Аристотель називав метафізику першою філософією. Метафізика (із грецької мови – після фізики) – це наука про надчуттєві принципи буття. Метафізика є підготовкою до Єванг.

Полезные ссылки для наших читателей. ⇒ "Введение в чакрамную систему". ⇒ "Метафизика". ⇒ "Метафорические ассоциативные карты". ⇒ "Новая системная психология 2.0". Наука и технический прогресс развиваются семимильными шагами, и все больше возможностей у человечества познать и объяснить те или иные явления. Несмотря на это, каждый из нас, хотя бы однажды, сталкивается с событиями или вещами, которые мы не в состоянии объяснить с научной точки зрения. Ученые разрабатывают теории, выдвигают предположения, и чем больше они пытаются при помощи различных методо.

Метафізика - це наука про сверхчувственных принципах та засадах буття. Метафізичні проблеми є у всіх областях, скрізь осіб стикається з тим, що виходить за межі досвіду в пізнанні людини, історії, природи. Наприклад, принцип причинності неявно вважає, що, якщо все в світі пов'язане причинно-наслідковими зв'язками, то послідовність причин неминуче йде в нескінченність, і припускає першу причину, скажімо, Бога, - тобто той рівень, про який ми нічого не можемо сказати рамках раціонального опису. Пошуки буття у філософії - це пошуки людиною свого будинки, подолання своєї бездомності.

Відповідно до такого, властивого класичній філософії, уявлення метафізика постає як онто-теологія, або як онто-теологічна сутність філософії (М. Гайдеґґер). У статті роз-глянуто характерне для сучасної філософії критичне ставлення до метафізики, спроби переглянути не тільки її науковий статус, а й її необхідне значення для філософії. Висловлено думку, що попри таке заперечення метафізика зберігає своє значення як для філософії, так і для науки. Зокрема, може виконати роль єднальної ланки між наукою і релігією. Проаналізовано сучасні дослідження в галузі метафізики, в тому числі праці Емеріха К.

Основні філософські категорії. Метафізика (після фізики) – вчення про найбільш абстрактні мисленнєві проблеми форми буття та свідомості. Метафізика — це філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття. Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвали учні Арістотеля його твори, що не потрапили до твору "Фізика". Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має ряд значень, які суперечать одне одному, тому значення терміну дуже сильно залежить від конте.

Основні філософські категорії. Метафізика (після фізики) – вчення про найбільш абстрактні мисленнєві проблеми форми буття та свідомості. Метафізика — це філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття. Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвали учні Арістотеля його твори, що не потрапили до твору "Фізика". Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має ряд значень, які суперечать одне одному, тому значення терміну дуже сильно залежить від конте.

ПРО МЕТАФІЗИЦІ. У зв'язку з ростом інтересу до релігійної філософії і переглядом тенденцій, висхідних до класичних німецьким філософам XIX ст., Доречно зупинитися на понятті "метафізика", тісно пов'язаному з категорією буття. Етимологічно тут все досить просто: від грец. metci - понад, над. Таким чином, все, що понад фізичної реальності, відноситься до реальності метафізичної. А це може бути не тільки, наприклад, духовна, а й біологічна, і соціальна реальність - вони адже сверхфізічно. Але під метафізикою розумілася особлива надчуттєвий реальність, яка перебуває за межами д.

Діалектика і метафізика. Альтернативність осмислення проблем буття має місце і в підходах до з’ясування проблем розвитку, розкриття його сутності, методів пізнання тощо. Мова йде про діалектику і метафізику як певних альтернативних філософських концепцій. Почнемо з визначення самих понять “діалектика” і “метафізика”. Найбільш яскраво таке розуміння діалектики виявляється у філософії Канта і особливо Гегеля. Так, Кант розрізняє загальну і трансцендентальну логіку. Першу він вважав формальною, другу – діалектичною, оскільки остання вивчає розвиток знань і не відхиляється від їх змісту.

Метафизика с латыни переводится как «то, что идет после физики». В общем смысле это раздел философии, исследующий первоначальную природу бытия. Сейчас под этим термином также понимают предметы вне физического мира, сверхчувственные – привидения, оккультизм и т.п. Во многих исторических трудах можно увидеть, что этот термин заменяет слово «философия», поскольку опирается не на факты, а на умозрител.

Метафізика є традиційною філософською дисципліною, що входить до складу теоретичної філософії ще з часів Аристотеля. Мета і завдання навчальної дисципліни «Метафізика і онтологія» — спираючись на концепції класиків філософської думки, забезпечити засвоєння студентами основних метафізичних понять, усвідомлення ними специфіки предмета метафізики, співвідношення метафізики й онтології, метафізики й філософії. Студенти мають також скласти уявлення про історичні спроби критики метафізики.

Про склад філософської метафізики, отже, і структурі теоретичної філософії досі ведуться суперечки. Найпоширенішою думками є трактування метафізики як що з трьох тісно друг з одним пов'язаних частин (рівнів): онтології (вчення про бутті), гносеології (вчення про пізнанні) і аксіології - (загальної теорії цінностей). >Онгатошческий рівень. Людина як особлива мисляча структурна одиниця буття й реального світу необхідно розпочинає з ним у взаємодія. Це призводить людини до постановки питань про сутності світу та її походження, у тому, що де лежить основу світу (наприклад, матеріальна чи д.

Метафізика та онтологія. Антична філософія (давня, старовинна) - збірна назва філософських вчень, розроблених у стародавньогрецькому та старо-давньоримському рабовласницьких суспільствах з кінця VІІ ст. до н. е. до VІ ст. н. е. За час свого існування антична філософія пройшла складний шлях. У її розвитку можна виділити чотири періоди: ♦ зародження та становлення (VІ ст. до н. е.); ♦ зрілість і розквіт (V-IV ст. до н. е.); ♦ початок занепаду - грецька філософія епохи елінізму, латинська філософія періоду Римської республіки (III-І ст. до н. е.)

Метафізика – це недіалектичний, а точніше, за Гегелем, не філософський спосіб мислення. В цьому розмежуванні суто філософського методу в філософії і методу, який не піднявся до філософського рівня, і полягає суть протиставлення діалектики і метафізики у Гегеля. Метафiзика розглядалась як альтернативне щодо дiалектики вчення, як альтернативний метод, суть якого полягає в тому, що i свiт, i людина розглядаються як постiйнi i незмiннi. Рух в цьому вченнi визнається лише по колу, а все багатство свiту зводиться до безмежної кiлькостi комбiнацiй якiсно незмiнних об'єктiв. Можна це пiдсумувати .