додержання лексичних і граматичних норм сучасної літературної мови

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку. Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. • морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови

Унормованість - головна ознака літературної мови. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Розрізняють різні типи норм: - орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень); - графічні (передавання звуків на письмі); - орфографічні (написання слів); - лексичні (слововживання); - морфологічні (правильне вживання морфем); -синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень)

Лексичні норми української мови. Норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові, які регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення. В аптеках дуже часто можна почути, як фармацевти припускаються саме лексичних помилок. Неправильно. Правильно. багаточисельний. числéнний. Граматичні норми української мови. Визначають правильне вживання граматичних форм слів та усталену побудову речень, словосполучень. У лінгводидактиці до групи граматичних помилок належать морфемні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні порушення. До типових граматичних помилок фармацевтів належать такі: 1) морфемні й словотвірні — помилки, спричинені

Наявність мовних норм і відрізняє літературну мову від діалектів і є основною ознакою літературної мови. Норма - прийняте в суспільній практиці людей правило вимови, вживання та написання слова. Характерні особливості норми літературної мови: - відносна усталеність; - розповсюдженість; - загальновживаність; - загальнообов'язковість; - відповідність вживанню, традиціям і можливостям мовної системи. Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і зрозумілість, вони захищають літературну мову від діалектної, жаргонізмів, просторіччя.

Під загальнонародною мовою розуміємо сукупність усіх граматичних форм, усіх слів, усіх особливостей вимови й наголосу людей, що користуються українською мовою як рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, фольклорні елементи, жаргонізми тощо. Одним із складників загальнонародної мови є літературна мова — відшліфована форма національної мови, що має певні норми в граматиці, лексиці, вимові, наголошуванні. Поняття літературна мова нерозривно пов'язане з поняттям мовної норми. Норма — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Одним із показників досконалості кожної літературної мови є сталість норм.

Літературна норма - це система загальноприйнятих, перевірених часом зразкових одиниць мови всіх рівнів і правил їх відбору та вживання. Найважливішими її властивостями є: 1. кодифицирования, тобто закріпленість у вигляді системи норм і . Кодіфіціруется вимова (знаменням часу, а не знаменує; договір щодо Чорноморського флоту, а не дОговор); правопис (агентство, а не агенство); лексичне значення слів і стійких оборотів (шокувати - бентежити порушенням загальноприйнятих норм поведінки, а не приводити в стан шоку); морфологічні форми слів (група вчителів вирішувала завдання, а не прорешівала, на "Ехе Москви" нараду, а не на "Ехо Москви".

1. Норма літературної мови – це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мови і суспільства. Виробляються мовні норми суспільно мовною практикою народу, відшліфовуються майстрами слова різних стилів, обґрунтовуються мовознавчою наукою і узагальнюються певними урядовими і науко – освітніми актами. Мовознавці розрізняють такі мовні норми: Орфоепічні норми – це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення.

Розширення лексичних джерел сучасної літературної мови обов’язково передбачає розв’язання проблеми мовної кодифікації. Хто займається кодифікацією літературної норми, яка інституція встановлює, вводити нове слово, скажімо, запозичення, у словник чи не вводити, або надавати статус загальновживаного літературного слова діалектній лексемі чи ні? Коли в ЗМІ запроваджується як нормативна часто вживана конструкція, вислів, що несе на собі соціально-культурне навантаження, наприклад, найменування часу, часових відтинків українською мовою, або використання просторових.

Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Лексична норма. Урок 4. поняття норми в сучасній українській літературній мові. Нормативне й ненормативне мовлення. Типи норм. Мета (формування компетентностей): предметні: знання про норми сучасної української літературної мови; нормативне та ненормативне мовлення: про типи норм; ключові: розвивати культуру мовлення; комунікативні: навички увести бесіду про культуру спілкування в різних ситуаціях; інформаційні: навички самостійної роботи з лінгвістичними довідниками; загальнокультурні: прагнення оволодівати літературною українською мовою.

Порушення норм сучасної української літературної мови в засобах масової інформації. Анотація. Розглянуто сучасний стан культури мовлення, проаналізовано порушення орфографічних, лексичних та граматичних норм української літературної мови в засобах масової інформації. Запропоновано рекомендації щодо підвищення рівня культури мовлення в сучасних українських ЗМІ. Аннотация. Рассмотрено современное состояние культуры речи, проанализированы нарушения орфографических, лексических и грамматических норм украинского литературного языка в средствах массовой информации.

Види літературних мовних норм. 1. Орфоепічні норми - це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення. Дотримання цих норм забезпечує безперешкодне сприймання виголошеного тексту, а також унеможливлює спотворення змісту слів і речення в цілому. Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками . У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється.

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Головною категорією культури мови є мовна норма. Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота та ясність, приступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою.

У статті розглянуто сучасні тенденції літературної норми української мови. На основі аналізу мови сучасної преси, інших стилів літературної мови узагальнено основні напрямки лексичних змін. К лю чові слова: лексична норма, варіантність, синонімія словотворення. Норма є об’єднувальним і зміцнювальним елементом складної структури літе­ ратурної мови на всіх етапах її розвитку. Тому основною її ознакою є ста­ більність, яка спирається на традицію. У періоди суспільних зрушень, на які особливо реагує лексична система мови, консерватизм літературної норми стає поняттям відносним.